Схема розділу

  • Згорнути Розгорнути

    INTRO

    Згорнути все Розгорнути всі
  • Згорнути Розгорнути

    1/ Я+ і ТИ+

    •  
      Позиція  «Я ОК і ТИ ОК» не завжди звична нам, часто в родинах превалює звичка шукати відповідальних, винних і виправляти не ситуацію, а людей.
       
      Ми запрошуємо батьків розглянти більш сучасні та ефективні способи реагування на проблеми. Ці способи є науковими, інноваційними та гарно доповнють класичні родинні принципи виховання.

      «Я+ ТИ+»  - це м’яз, який ми тренуємо, щоб тримати два фокуси одночасно. Коли ми навчаємося робити так, то можемо утримувати ідею про те, що і з дитиною, і з нами  - все добре.
      Є проблема, але вона - не в нас. І найкраще, що ми можемо зробити - подивитися на неї разом і подумати як розв’язати.
      В більшості випадків позиція «Я+ ТИ+» прямо суперечить першій інстинктивній реакції, тому звичайна людина не потрапляє туди мимовільно. Це результат практики.
      Коли батьки засмучені, втомлені, схвильовані - вони можуть намагатися розв’язати проблему швидко і просто, звичним способом. Але якщо проблема складна і в ній треба розібратися, краще зробити це без поспіху з в діалозі.

       
      Для діалогу потрібні двоє. Тому ми вчимося бачити, чути дітей, навіть коли вважаємо, що знаємо краще.
       
      Я є і ти є. Я ок і  Ти ок. Я+ і Ти+.
       
      Коли сталася помилка, неуспіх, конфлікт, ми можемо залишатися у стосунках, визнавати гідність одне одного, дивитися в сторону проблеми разом і розв’язувати її.
  • Згорнути Розгорнути

    2/ ДІЇ і ОСОБИСТІСТЬ

    •  
      Дієслова, а не іменники зроблять складну розмову вдалою. Коли ви емоційно обговорюєте з дітьми щось важливе для вас, коли хтось з вас втомлений, засмучений, або коли ви не згодні, легко почати узагальнювати і тиснути.
       
      Говорити так, щоб діставатися спільного рішення нас не вчать ні в школі, ні в інституті, тому спочатку це відчувається як «іноземна мова».
       
      Звикнути говорити про дії, а не особистість, - непросто, але ви точно захочете навчитись, коли побачите як зміняться ваші діалоги з дітьми і не тільки з ними.

       

        

      Коли ви відділяєте дії від особистості і продовжуєте захищати останню за будь-яких умов, може здаватися, що ви йдете «на поводу» і забагато дозволяєте, але насправді тільки так ви можете донести дитині «я люблю тебе як і раніше, але ці дії — погані». І вже звідси — обговорити як саме ці дії можуть бути змінені.
      І головне. Тільки такий месідж запустить дійсні зміни. Діти вчаться лише тоді, коли почуваються в безпеці. Бути гідним любові — головна потреба усіх нас, вона пронизує наші життя і тісно повʼязана з тим, що ми чули про себе від батьків. Якщо дитині не потрібно захищатись від критики, що спрямована персонально на неї, їй простіше змінити поведінку.
      «Ти повільний» і «Ти робиш це повільно» — дуже різні речення. Нібито дрібничка, хіба діти помітять і розрізнятимуть? Так, діти помічають наш тон, розрізняють види тиші між сказаним, чують слова, які ви говорите зараз і чутимуть їх відлуння потім, вже неусвідомлено. Діти повірять з високою вірогідністю в те, що вони «повільні», «складні», або ще якісь, почувши це від батьків.

      Діти, особистість яких поважали, зрання направляючи виховний вплив саме на їх дії, є більш чутливими до власних меж, здатними захистити їх, піддати критику аналізу, повернути собі впевненість, відновити критичне мислення у заряджений момент. І взяти з цього моменту досвід, що і є навчанням в реальному житті.

       

       

       
      Виправляти дії, а не дитину — одне з найголовніших вмінь батьків, яке, насправді, має стати практикою. В неочікуваній ситуації, в новому контексті, в незнайомих умовах це щоразу потребуватиме маленького зусилля - усвідомлення власних слів. 
       
      Нагорода — довіра дітей, краса їх сміливості проявлятися і можливість передати їм ваш досвід. Так, щоб вони схотіли взяти.

  • Згорнути Розгорнути

    3/ АВТОРИТЕТ і УСВІДОМЛЕНІСТЬ

    •  

       
      До свободи потрібно готуватись, навіть для дорослих це непросто. Тому батьківський авторитет обов’язково потрібен дітям, щоб почуватися в безпеці і не тривожитись про речі, на які вони не мають змоги впливати.
       
      Не потрібно обирати: залишатись авторитетними, чи давати владу дітям. Цими двома полюсами потрібно управляти. 
       

       
       
       
      Батьки, які дають усю свободу дітям надто рано, - навантажують їх тим, що дитині не під силу.
      А ті, які не дають ні на що впливати - блокують цікавість, самостійність, розуміння себе і впевненість дітей у своїх силах.
      Відстань до влади діє на цікавість дітей до навчання обернено-пропорційно. Чим більша відстань, тим менша мотивація. Якщо “я ні на що не впливаю, то мені нецікаво”.
      На жаль, є діти, які вже в 10 років нічого не хочуть знати. Це результат їх досвіду “безправності”.
      Коли ж дитина вчиться сама — значить вона вже здобула автономність. Таке навчання буває «непричесане» і без конспекта, але воно найкраще.
      Батьки мають створювати для нього умови, шукати можливості, ловити вдалі моменти. Щоб це стало досвідом, на який діти зможуть спертися.

       
       

       
      Автономність і внутрішній локус контролю — важливі результати тих дітей, яким  батьки передають владу вдумливо і послідовно.
       
      Не варто ані відмовлятися від аторитету, ні прикипати до нього бездумно. Відступайте коли безпечно, давайте дітям експериментувати та усвідомлювати зв'язки.

  • Згорнути Розгорнути

    4/ РИТМ і ЧУТЛИВІСТЬ

    •  
      Для результатів потрібно тримати фокус і ритм. Дисципліна — це форма поваги до власних мрій. Послідовність — найкращий спосіб не лише досягти успіху, а і втримати його. Здавалося б, бери і виконуй, але не все так просто.

       
      Підхід «і, і» краще спрацює в довготривалій перспективі. Тримати ритм і залишатися чутливими до стану та зовнішніх умов одночасно — одна з найважливіших батьківських задач. Саме для таких і потрібні дорослі, бо діти не повинні цього вміти одразу.

      Я все більше відходжу від слова «дисципліна» і розвертаюся в сторону «consistency” - це послідовність, постійність, логічність, сталість. Це така чутлива ритмічність, яка дає результати, що залишаться надовго, оскільки вони а) вони побудовані природно поступово, б) ми їх не зненавидимо в процесі.
      Наприклад, якщо говорити про вивчення нової мови, дітям потрібно постійно виконувати складніші задачі і досягати нових цілей: вивчили це, тепер вчимо оте. Це досить фруструюча діяльність, якщо не збавляти ритм ніколи. Те саме в будь-якому навчанні, вихованні, у спорті тощо.
      На 100% кожного разу - важко і небезпечно. Втома, демотивація, конфлікти, промахи - те, що може статися, коли ми виснажені жорстким ритмом. Ключик - чутливість. Show up - продовжуй, не кидай і водночас вчасно відновись. Послідовність важливіша, ніж сліпа інтенсивність.

       
      Саме чутливість дозволяє дозувати напруження та інтенсивність, змінювати тональність, забарвленість руху і розвитку. 
       
       

       
      Чутливість робить шлях подорожжю, а не гонкою до упаду. Вона особливо важлива на довгих дистанціях, до яких відноситься більшість глибоких процесів - вивчення нової мови, формування звички, розвиток культури.

  • Згорнути Розгорнути

    5/ ЗНАТИ і ЛЮБИТИ

    •  
      Безрадісністю, відчуженням і безумством називає психолог Клод Штайнер результати початкового навчання в родині.

       
       "Заради досягнення зрілості та успішності дітей, в родині систематично руйнуються три головні здатності людини: здатності до близькості, тобто здатності давати і приймати любов, здатності пізнавати світ і здатності до спонанності".

       
      Психологи також вважають, що діти народжується з двома базовими здібностми - Любити і Знати. Яка ж з них важливіша?

       

       

      Історично в вашій родині може бути більше часу та уваги приділено одному з полюсів. Наприклад, пунктуальність, впорядкованість, наполегливість - це здібності з виміру «Знати». А довіра, терпіння, ніжність - з виміру «Любити». 
      З найкращими намірами ми передаєм дітям таку комбінацію цих здібностей, якою володіємо самі. З бажанням безпеки і доброго майбутнього для дітей, ми можемо не помічати, що чогось бракує. А потрібне і те, й інше.

      любити

      Ми і діти - різні. Ми є окремі люди. Діти - не «наші» в розумінні приналежності, вони - свої. Вони проявляються природніми талантами і слабкостями в контекстах, які зустрічаються їм, в тих умовах, в яких опинилися, які доступні, які організовані старшими.

      Діти не мають можливості бути такими, якими ми хочем, щоб вони були, бо вони вже якісь, від народження. Любити - це прийняти ці постулати.

      Любити - це створювати різноманітні безпечні умови, де діти можуть зрозуміти себе, вивчити свій внутрішній рел’єф і навчитися бути, використовувати дане їм. 

      Любити - це давати дозволи, бути поруч, помилятися і проживати осяяння з ними. Ще раз, не своє, а їх, бо воно - інше. Любити - це сміливість, бо потрібен простір для невідомого

       

       

      знати

      Розвиток дитини - це продовження соціальних умов, в яких вона живе. Діти переймають культуру, в якій опинилися мимовільно. З пластичністю, яка вражає. 

      Ми дорослі передаємо їм знання нашого народу, роду, свій життєвий досвід, це відбувається «саме по собі». Такий вплив є найбільш природнім, він дасть найкращі результати і в окремих сферах знань та вмінь дітей, які ми хочемо розвивати. 

      Культура - це не похід на класичний концерт, хоча і він теж. Культура - те, що на мою думку, можна розумно створювати в родині. 

      В культурі логічного мислення, пунктуальності, акуратності ці якості стають природніми, за них не треба боротися і воювати.

      Знання, які ми передаєм разом з культурою - стале. Тому не соромтеся створювати принципи, наміри і традиції, яких до вас в роду не було. Ви можете бути новою культурою і давати дітям нове знання.

       

       
      Вам не потрібно обирати - давати дітям любов чи знання. Вони потрібні в рівній мірі для критичного мислення і здатності обмінюватись любов'ю, інтелекту і чутливості, успіху і радості. 
       
      Подбайте про обидва виміри.
       

  • Згорнути Розгорнути

    6/ ТАЛАНТИ і СЛАБКОСТІ

    •  
      Діти повірять тому, що ви будете казати про них і стануть цим. Або доводитимуть, що вони цим не є. Батьки мають владу, яка часто не усвідомлена ними: владу бути ключовими умовами, в яких діти надовго формують враження як про світ, так і про себе.

       
      Перш ніж ми дорослішаємо, і це не про вік, ми віримо у свої сильні та слабкі сторони, про які дізнались від значимих людей, особливо від батьків. Це безпосередньо впливає на наше життя. Тож краще розуміти, що саме лунає в родині, коли в ролі батьків — ми самі.

      З допомогою іншої людини ми можемо створити чіткий и стійкий образ себе, зрозуміти - «ким я є». Якщо ми чули про свої обдарування, таланти, — цей внутрішній голос буде продовжувати лунати і може стати  опорами в моменти, коли ми їх потребуємо.

      Важливо не скупитися говорити дітям, що їм вдається добре, коли ви це бачите. Це не просто похвала, яка дає енергію, це також інформація для них з точки зору дорослих - що саме в них виходить від природи найкраще.

        

       

      Другою важливою стороною медалі є вміти, хотіти і могти говорити про слабкості. Про те, що не є талантами, про те, що не дається легко, а, можливо, дається дуже важко і створює складності для дитини в її житті. Говорити про слабкості дітей буває найважче тим батькам, що не витримують своїх власних.
      Зріле батьківство точно полягає в тому, щоб мʼяко, спокійно і безпечно показати дитині зони слабкостей, допомогти їх побачити, дати час навчитися бути з ними. Жорстко карати, з того, що я бачила, не дає результатів, яких батьки очікують і описують як бажане.

       
      Таланти і слабкості, як вдох і видих, як напруження і відновлення, природньо наші, здорові і потрібні. У кожного в своїй комбінації. Ми можемо розвивати їх, підсилювати, послаблювати, гармонізувати. Всі ці корисні процеси починаються з усвідомлення, яке напряму залежить від того, що ми знаєм про себе. 

       
      Коли ми батьки, наші слова і є ключовими умовами, в яких сформується знання дітей про себе.